Бузиновый царь

Кума звонила. Говорит, зимы боятся. Сильно. Лекарства в аптеке есть, но цены. Цены заоблачные. Никто их не контролирует. Как и качество. Где пакуют, кто изготавливает, из какого сырья, это большой вопрос.
Даю команду, - отставить панику. Вспомни, говорю, много мы с тобой лекарств аптечных покупали? Нет! А почему? Потому что у нас есть Бузиновый царь. А у Бузинового царя…
Заинтриговала? Садимся. Слушаем. Записываем.

Казка про єднання крил.

Осінь у лісі, де живе пані Миша з сімейством, це завжди  клопоти.  Щоб перезимувати  без загроз, зробити треба чи мало.  То ж усі разом беруться дозаготовляння  зерняток, ягідок, теплого моху, листячка, щоб малі не змерзли, готують лежаки, приводять до ладу будиночки. А  ще, осінь,  це прощання, та розлука з друзями, бо деякі звірі лягають у сплячку, а  птахи відлітають у вирій.

Мишенята дуже люблять шановного голову пташиного царства пана Лелеку. Бо він і мудрості навчає діточок, і бавить їх розповідями, і пожурить лагідно, коли малеча задиркується.

Родничок. Сказка

В низине, под холмом, где лежал огромный, покрытый мхом валун,  пел свою песенку Родничок. Он был веселый и дружелюбный. Всегда дарил зверям и  птицам свою чистую,  прохладную воду и  хорошее настроение.

Ему нравилось играть, устраивая водовороты и перекаты, возле упавших со стен  оврага камней, брызгать капельками на стрекоз, слушать рассказы приходивших к нему  зверей.

Віночок.Казка

У   лісі, де жила пані  Миша з родиною, завжди тихо бо  усі живуть у злагоді. Ніхто нікого не ображає, а, якщо, і образив  випадково, старався вибачитися. Молодших навчали, про старих піклувалися. Пригощали один одного, хто колоском, та зернятком, а  хто і ягідкою солодкою. Віталися вранці. Доброї  ночі  вечорами одне одному  бажали.

Пісня рідної землі. Казка

Рідна земля   має свою особливу пісню. Ось і  лісочок, де живе наша пані   Миша , також має свою пісеньку. Шумлять дерева, шепоче горобина, віє вітерець поміж гілок, дзвенить струмочок.

Тук-тук-тук,- відбиває свій такт  дятел. Цвірінь-цвірінь-цвірінь,-пересвистуються синички,-і все це слова  однієї пісні.

Навіть «фир-фир-фир» їжачка, та «ква-ква-ква»  з болоту, це також ж цієї  пісні.

Ось просинаються мишенята  ранком, біжать на вулицу, «пік-пік-пік», і це також пісенька.

Усі у лісі одне одного знають, тож, прислухаючись розуміють, що кожен звук, це пісня цього лісу, галявини, струмочка, болотця біля струмка. Кожен голос різний, але звучить, як одне ціле в лісовому оркестрі.

Світлячки. Казка

Одного разу, коли вечори вже були прохолодними, а серпневі  зорі, спалахували та кроїли небо зорепадом, захворіло маленьке мишенятко. Що тільки не робила мати Миша, щоб допомогти дитині: і м,яким вільховим листям прикривала, і давала покуштувати насіннячко з нагідок, і чай зі споришу, м,яти та звіробою настоювала, однак, це не допомагало.

За порадою, стосовно ліків, звернулась схвильована мати Миша, до сусідки, поважної пані Білки:

Мышкин дом. Сказка

На самом краешке леса, на поляне, в маленькой норке, жила мышка, со своим семейством. Маленькая, серенькая   хлопотунья  свила   теплое гнездышко, в котором  спали  четыре мышонка. У них был  очень уютный и красивый дом.

 Пролетающие  к озеру лебеди ей подарили пух для гнездышка. Ёжик принес листьев с ольхи, они такие мягкие, что в них можно было заворачиваться, как в одеяло. Соседи,  зайцы, показали, где растут замечательный пушистый  мох для утепления домика.  

Казка про єднання крил

Осінь у лісі, де живе пані Миша з сімейством, це завжди хлопоти. Щоб перезимувати без загроз, зробити треба чі мало. То ж усі разом беруться до заготовляння зерняток, ягідок, теплого моху, листячка, щоб малі не змерзли, готують ліжаки, приводять до ладу будиночки. А ще, осінь, це прощання, та розлука з друзями, бо деякі звірі лягають у сплячку, а птахи відлітають у вирій.

Мишенята дуже люблять шановного голову пташиного царства, пана Лелеку. Бо він і мудрості навчає діточок, і бавить їх розповідями, і пожурить лагідно, коли малеча задиркується.

Світлячки

Одного разу, коли вечори вже були прохолодні, а серпневі зорі, спалахували та країли небо зорепадом, захворіло маленьке мишенятко. Що тільки не робила мати Миша,щоб допомогти дитині: і м,яким вільховим листям прикривала,і давала покуштувати насіннячко з нагідків, і чай зі споришу, м,яти та зверобою настоювала, однак, це не допомогало.

За порадою, стосовно ліків, звернулась схвильована мати Миша, до сусідки, поважної пані Білки: