Піду на сповідь не до друзів,
ні. До ворогів,
що край мій
та життя моє зламали.
Хоч знаю,
не почують,
бо замало,
замало нас пішло в останній бій.
Замало нас,
що стали, як хрести,
христаючи, христосаючи небо…
Від чого грішні ми?
Та чим святі?
Чому за нас в церквах не правлять треби?
Тому я відсповідаюсь сповна.
Листопадом, полином гірким буду,
Щоб кожна на землі моїй Іюда
З цикути-болю напилась вина.
Немає коментарів:
Дописати коментар