коли на вогонь одне одного зводили
коли малювали не бачених ними янголів
коли святих святими нарікали за згодою
били у бубна пили кров з шаманами
боялися блискавки та ходили на дощ молитися
бог лікуючи свої рани
інколи приходив на все це дивитися
довго мовчав, рахував забобони
слухав скарги дивні молитви
дивився на церкви як на загони
блукав у темряві втративши світло
а потім йшов з чумаками за їх підводою
слухав казки про дивні сади падишахові
інколи плакав даючи сльозам волю
бо співали ж так що серденько ахало
вони були зрозумілі як та сіль чи життя
рахували зірки, їхали Чумацьким шляхом
а ще казали що Бог то віл степи та буття
і от тоді він ще дужче плакав
вони посміхались кудись в давнину
вправлялись з чортами кормили коня дивиною
палили люльку із буркуну
на горе казали-йди за водою
і знову про Бога тобто про нього
що він є любов бо вийшов з любові
махали рукою й реготали
щоб його пізнати треба з пуд солі
Немає коментарів:
Дописати коментар