18.06.17

Трисвяте


Засіяне дощем поле обов’язково вродить
обцілована ним жабка звичайно ж буде щаслива
вчорашні троянди ще трохи побудуть чаєм
життя воно там де ти його не шукаєш
а Бог зовсім не такій яким ти його бачиш.
***
У Бога за пазухою
квітнуть півонії,
бузина зачитує катахезіс,
жовте лаття плине у часі
біла верба ніколи не постаріє,
зелена м’ята така ж зелена,
як стрибунці та веселі жабки,
вужику добре серед каміння
бо й воно пригріте
Божою ласкою.

***
Бузок маленьким пташенятком,
розкривши дзьобик
жадібно п,є,
коли дощ,
коли натхнення,
коли наше порозуміння,
а коли й рожеве ранкове небо,
мов духмяне молоко з суницями,
що вранці готує онукам
стара бабця Ганна.

***
Села ранкова тиша
Схожа з заспанною церквою.
Ні свічок, ні благань,
Ні молитов, ні проповіді.
Навіть ладан не в’ється
Сумнівами щодо спокуття
на вчорашній сповіді.
Тиша така,
що чутно небо
та, як хмаринка сповзає з ліжка
щойно прокинувшоїся любові,
яка поспішає цілувати землю.
Гарний день, коли роси зранку.




Дописати коментар