Автобіографічне

...А вона пішла у люди,
як у те море,
щоб просто втопитись.
В них стільки горя,-
що її найменше.
В них стільки сліз,-
що вона пірнає.
В них стільки любові,-
що її, як велич.

Стоїть соляним стовпом
у степах розіп’ята
ні Лотові, ні Богу тепер не потрібна...

…Мечі розбиті.
Списи зламані.
Стержні погнуті.
Люди думали,
що вона із заліза.
А вона згоріла.
Восковою свічкою.
За тих, хто живий.