І синь Дніпра-молитвений Сінай-
На вушко «Отче наш» мені муркоче.
Пірнай,-шепоче.
Я йому,- тримай!
Яка ж у хвиль його сліпа довіра.
Як лагідно він пестить береги.
Я майже вмерла.
Майже я зчорніла.
А він мене виводить на круги.
І знов життя.
Душа весни благає.
Тепла. Дощів.
Зелених кіс трави.
А ще веселки з краю та до краю
І щоб над стріхою
басистий грім гримів.
Немає коментарів:
Дописати коментар