чи не сумно
в цьому сиротинці серед поля?
Де твої ясеневі гаї,
де твої величні побратими?
Зірки мерехтливі далеко в небі.
Веселки від сьогодення до кінця жита.
Шпаки сварливі знов розсварились.
А ти один мовчиш серед світу,
бо ясна ж річ, що тобі все ясно.
Вітер приходив. Німий, як татарин,
який шукає своє ясне небо
в краю, що в нього більше не має,
під сонцем, що більше його не гріє.
А дощові краплі глибоко у землю.
Впали. Як впали колись з братами
Ті, хто сьогодні зріс ясенами.
Ліси. Гаї. Шумлять. Пророчать.
Скінчення війни без нових врожаїв.
Немає коментарів:
Дописати коментар