Небо вірує дощами, бо вірує.
У тебе намовлено біля танка
Твоєю милою.
Три кущі буркуну придорожнього,
Жовто-білі, як воску краплини.
У бліндажі у тебе намовлено
Моєю силою.
Волошки з неба впадуть під ноги.
Зозуля стихне застерігаючи.
Усю ніч тихо молила Бога
Тебе вкриваючи.
Дороги твої, перехрестя хрестовані,
Йди по ним від бою до бою
Ти ж знаєш, перемогу намовлено
Моєю сльозою.
Немає коментарів:
Дописати коментар