***
- Мамо, а мене приніс
лелека?
- Лелека!
- А чи здалеку?
- Так із здалеку!
Із чистого неба,
там де із хмаринки,
місять янголи хліба
запашні хлібинки.
Із широкого поля
де духм,яні трави,
там коники-стрибунці
граються в забави.
Із дзвінкого сміху
прозорої річки,
там де бабки миготять
та шумлять вербички.
Із зірок яскравих,
що над нами сяють,
та мереживом своїм
небо прикрашають.
Із акацій цвіту,
що медом тягучим,
окутує мене і Дніпрянські кручі.
Із конвалій мармурових,
ніжних та тендітних,
Із волошок синьооких
виростають діти.
І
збирають їх лелеки
по нашій країні,
щоб у кожній у оселі
було по дитині.
-Мамо, мамо, найгарніша наша Україна,
може й тому я у тебе золота дитина?!
Я
сміюсь:
- Моя ти втіхо, втіхо золотая,
якщо любишь Батьківщину, то душою сяєш.
Якщо землю поважаєш,
то земля віддячить,
і вродою,
і талантом,
і щирою вдачею.
Немає коментарів:
Дописати коментар