І знов народ, цураючись свого,
З-за обрію гетьмана виглядає.
Йде. Добрий цар з поплічником його.
І правлять. Виправляють нам хребти
І гнуть нам спини, віру, і надію.
Царі-чорти і гетьмани-чорти
І не живемо ми, а так, в Аду жеврієм.
У ріднім краї,- знайди-жебраки.
Куди не глянь, чуже панує слово
І знову кличем: «Гей, ти, Ієгово,
Га Ноцрі, Іісусе
Де ж-то ти»…
Немає коментарів:
Дописати коментар