01.12.15

Про дівчинку....

Он йде дівчинка. Маленька, в рожевій спідничці, в білесеньких, лакованих туфельках, вдягнених та білесенькі шкарпетки, з неслухняними кучерикам, які стрибають під її ходу та на яких ледь тримається гарний, рожевий бант. Маленька дівчинка, велика, як цілий світ. Навколо люди. Біжать, йдуть,  поспішають, не квапляться,  розмовляють по телефону, сумують, скаржаться, радіють, бідкаються...
Але не бачать ні її зірок натхнення, ні галактик почуттів, ні океанів кохання, ні вітрів надії, ні степів свободи, ні квітів здобуття, ні стиглих яблук знання, ні снігових вершин перемог. Люди бачать тільки маленьку дівчинку, яка посміхається світу, та смакує морозивом. 
Маленьку дівчинку, велику, як цілий світ. 




Дописати коментар