Час Донбасу…

Взяла зірвалась і пішла.
І сам на сам із їх війною
залишу їх ,
хай в головах
тривалий бій
не йде зі мною.
Хай їх зірки летять униз.
Я ж унизу,
дивлюсь на небо,
бажань нескінчених потік,-
Бо то так треба,
То так треба.
Я ж прагну жити!
Я живу!
Свій час, відпущений ціную.
Беру.Дишу.
Дишу.Пливу.
Творю.Молю.
А ще, малюю.
А ти воюй,
Шалений люд,
За право,
Кайданівське право.
Мене незгарбну
Не полюй,
Та не шукай
Мене у травах.
Степами
ніч
лягла на схил.
Шалений люд
поліг на сході.
Цей бій,
за несвободу бій
був гірший із твоїх мелодій.
І в циферблатному котлі
злетіли стрілки.
Де ж майбутне?
Між понівечених доріг
годинникова
та секундна…
Кайдани, як важкі опудла
людей тримають,
наче в сні.
То залишайтесь
і без мене
ведіть свій бій
в своїй війни.
І може з рік такого сну
сліпі вояки зметикують:
вони ж самі себе полюють,
вони ж самі себе воюють,
бо в них кайданки на часу.