Осіння мряка і дощі полощуть.
Нічна дорога, як душа німа.
Ми їдемо забрати найдорожче
туди де тихо й мирно йде війна.
Троянди, там,
їх дарував коханий.
Свічки з вінчання,
наче ти та я.
Рушник, ікони,
з фотографій пам.ять
(Простіть зірки
Й бурштинова зоря).
Що ще візьму?
А що у душу ляже,-
Степи.
Буркун.
Цілунки.
Ковила.
Візьму кота
бо вижив
та останній
не втратив глузд із нашого села.
Немає коментарів:
Дописати коментар