Присвята пану отцю Якову Кротову.
Хочу зустріти отця Якова.
Ось просто так.
Просто неба.
Просто посеред поля.
Хай візьме мою душу у свої долоні
Шершаві, як зоране
поле,
З п’янким ароматом ладану чи полину.
Хто зна , чим зараз пахне Мудрість.
Хочу зустріти отця Якова.
Ось просто так.
Посеред гаю.
Під дубами.
Хай колисає мої сумніви,
Як дуби колисають зорі
Наспівуючи їм псалми
та балади.
Хто зна, яка насправді
Молитва.
Хочу зустріти отця Якова.
Ось просто так.
Біля стрімкої води.
На колінах.
Хай зачерпне моїм
сердцем віри,
Сповна. Аж до краю.
Хай п,ють ці джерельні сльози
Від Сяну до
Дону.
Бо хто зна від чого ця
спрага
Від спеки чи від зневір,я.
Хочу зустріти отця
Якова.
Ні, не просто так.
Просто так у житті не
буває.
Десь немовлям спить моя
сповідь.
У
полинових степах, у ковиловому світі,
Маленька сповідь з обгорілими рученятами.
Я не хочу її будити
Бо будуть питати, чого вона така покалічена,
А
їй буде боляче.
Отець Яков сповідає її мовчанням
Бо хто знає, що таке Слово.
Немає коментарів:
Дописати коментар