Роздуми

Мій добрий люд.
Довірливий та тихий.
Тебе гравці знов лихо обкрутили.
Військовий мир,
Як многолітне лихо!
Для чого ж стільки
Люду погубили?
Йдуть.
З посмішкою.
Впевнені.
Лихі.
Здобули славу,
перемогу,
зброю,
амністувавши всі свої гріхи
московські кукли
знов керують грою.
Ось вбивця йде.
Життя його вдалось.
Він мордував,
За прапор і за волю.
Він є герой. А я?
Я знов Авось,
що не забувши зрад,
не спинить бою.
Ось ще один.
Химера із химер.
Колишній важномордець,
Владноможець.
Кричав під триколором:
«Я ваш мэр! Россия-мать,
она нам всем поможет!»
Він знов на трон.
Йому кричать «віват».
Я скільки він Героїв встиг роз,пять?..
...Як Чигирином тхе від ціх подій.
Орда нам знову віддає накази?
Скажений, триколорний, лютий змій
Повзе країной, як якась зараза.
Де ліки?
Де волхви?
Де всі святі?
Кому молитись, чи кому стинати?
І знов у скорбі б,ється чиясь мати.
І знов у бій пішли чиїсь брати.
Свята земля.
Святії люди тут.
Схиливши голову приймають
Своє, як Боже.
І не проклянуть,
Не втоплять у багні,
Не проженуть,
Ні тих панів, що до орди кликають,
Ні тих, хто торг з ордою тут ведуть.